Пані Ніна, 79

Понад 52 роки свого життя вона присвятила роботі та людям. Її трудовий шлях почався на танкоремонтному заводі, де вона працювала у відділі типографії. Згодом стала касиром, а в останні роки, нянею, адже найбільше в житті завжди любила дітей.

Вона легко знаходить спільну мову з людьми, пам’ятає історії сусідів, цікавиться чужими справами та ніколи не проходить повз чужу біду. Недарма свого часу була старшою під’їзду, її знають і поважають багато мешканців будинку, з якими вона й досі підтримує теплі стосунки.

У неї двоє синів, але вони живуть далеко. Один із синів має інвалідність другої групи, і материнське серце постійно хвилюється за нього, навіть на відстані.

Після перенесеного інфаркту їй стало значно важче активно рухатися та вести звичний спосіб життя, тому зараз більшість часу вона проводить удома. Але навіть у власних труднощах вона намагається бути корисною іншим, в’яже теплі шкарпетки для військових ЗСУ, вкладаючи у кожну пару турботу та вдячність захисникам.

Вона не звикла скаржитися на життя. Навпаки, завжди намагається знайти тему для доброї розмови, розпитати про новини та підтримати інших словом. Саме такі люди часто залишаються непомітними, але тримають навколо себе маленький світ людяності й тепла.