Догляд вдома від держави: кому належить і як оформити

Соціальна послуга догляду вдома це не благодійність і не чиясь ласка, а те, що держава надає за заявою. Право на неї мають особи похилого віку, особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, особи з тяжкими формами захворювання, у тому числі до встановлення інвалідності, та особи з психічними й поведінковими порушеннями.

Формулювання «особи похилого віку» тут важливе: підставою є вік і потреба, а не інвалідність. Людина, яка просто не може сама донести сумку й помитись, під цю послугу підпадає.

Послуга надається за заявою, і це головне, що варто зрозуміти: сама вона не зʼявиться. Без поданої заяви жоден орган про потребу конкретної людини не дізнається, скільки б років вона не жила сама.

Заяву подають до органу соціального захисту населення за місцем проживання або перебування людини. Письмово це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації.

Онлайн заяву приймає Соціальний портал Мінсоцполітики soc.gov.ua, а також портал Дія. Тобто йти у відділення не обовʼязково, і черга не є умовою отримання послуги.

На період воєнного стану порядок отримання послуг стаціонарного догляду, паліативного догляду й догляду вдома спрощено. Що саме спрощено, залежить від чинних рішень, тому перед подачею варто перевірити актуальний порядок на msp.gov.ua.

Далі три кроки, і вони прописані. Перший: первинне комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб отримувача послуги. Другий: складання індивідуального плану. Третій: укладення договору на надання соціальної послуги догляду вдома.

Договір укладають протягом пʼяти днів з дня прийняття рішення. Тобто після рішення справа рухається швидко, а довгою частиною є саме визначення потреб.

Індивідуальний план не формальність: він визначає обсяг допомоги, тобто скільки разів на тиждень приходить працівник і що саме робить. Якщо потреби людини описані неповно, план буде неповним, і сперечатись потім складніше, ніж сказати все одразу.

Послуга може надаватись безоплатно, за плату або з встановленням диференційованої плати, коли частину платить отримувач, а решту покриває бюджет.

Від чого це залежить, визначає постанова Кабінету Міністрів №587 від 2020 року: там і порядок надання соціальних послуг, і перелік документів, за якими оцінюють платоспроможність. Ми навмисно не називаємо тут порогів доходу: у джерелах, на які ми спираємось, їх немає, а вигадувати числа в тексті про чужі гроші не можна.

Документи в типовому випадку такі: копія паспорта, копія картки платника податків, довідка медико-соціальної експертної комісії за наявності, декларація про доходи. Повний перелік у тій самій постанові, і дивитись варто саме на неї, а не на переписаний кимось список.

Є окремий механізм: компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, тобто без підприємницької діяльності. Її призначають за заявою, і опис процедури є в гіді онлайн на порталі Дія.

Це важливо для родини, у якій дочка або сусідка вже доглядає щодня і робить це безкоштовно. Такий догляд держава визнає й компенсує, але тільки після заяви, а не за фактом.

Догляд вдома це допомога з побутом: прибрати, донести, супроводити, викликати лікаря. Це багато, і без цього людині гірше.

Але догляд не купує продукти на місяць і не закриває ліки. Це різні речі, і одна не заміняє другу.

Наша частина саме друга: щомісячний набір продуктів і ліки за потреби, які привозить помічник фонду. Тому правильний порядок дій зазвичай такий: спершу оформити те, що дає держава, а потім дивитись, що лишилось незакритим.